Володіння майном в Україні – це не лише право, але й обов’язок сплачувати відповідні податки.

Податковим кодексом України (ПКУ) визначено, що податок на майно – це місцевий податок, який складається з:

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (ст. 266 ПКУ);

транспортного податку (ст. 267 ПКУ);

плати за землю (ст. 269 ПКУ), яка справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачують юридичні та фізичні особи, у т. ч. нерезиденти, – власники житлової та нежитлової нерухомості, такої як квартири, будинки, офісні приміщення тощо.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, – власники легкових автомобілів, середньоринкова вартість яких перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, що у 2026 році складає понад 3 242 625,0 гривень.

Станом на 01.01.2026 мінімальна заробітна плата – 8 647 гривень.

Плата за землю сплачується:

- власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

- землекористувачами (орендарями) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Майнові податки – важливе джерело наповнення місцевих бюджетів, що використовуються для розвитку інфраструктури, забезпечують фінансування інвестиційних проєктів та соціальних програм громад, спрямованих на підвищення якості життя населення.