Самоврядування — це свобода, виражена в дії. Це здатність громад тримати свою землю, свої рішення і свій розвиток у власних руках. Історія самоврядування на території нашої громади починалася не із сільської ради в її сучасному вигляді. Вона формувалася в невеликих поселеннях у межиріччі Вовчої та Терси, де життя залежало від землеробства, користування місцевими природними ресурсами та безпосередньої взаємодії між людьми.

У XIX столітті окремі питання сільського життя обговорювали на сходах, а представляти спільну позицію доручали обраним жителям. Тодішня система була далекою від сучасної демократії: не всі мали рівне право голосу, а місцеве управління залишалося залежним від державної адміністрації. Проте вже існувала важлива практика — люди могли назвати проблему не лише своєю особистою справою, а питанням усього села.

Одним із найвідоміших прикладів такої спільної дії став виступ селян Троїцького у 1862 році. Після скасування кріпосного права вони не погодилися з умовами земельної реформи та разом відмовилися працювати на поміщицьких землях. Виступ придушили військові, але сама подія засвідчила здатність місцевих жителів об’єднуватися для захисту своїх прав та інтересів.

Для сучасної громади актуальним є не спосіб тогочасного спротиву. Значно важливішою є логіка, що стояла за ним: люди побачили спільну проблему, сформували позицію і почали діяти разом.

Саме з цього починається самоврядування. Не з готового рішення, яке хтось повідомляє жителям, а з уміння спільно визначити, що для громади важливо.

Наразі робоча група працює над розробкою Статуту Троїцької громади, враховуючи історичну довідку, особливості та символіку громади.

Її завдання полягає не в тому, щоб механічно об’єднати історії десяти сіл в один текст. Важливо зрозуміти, що в цих історіях є спільного: як люди домовлялися, кому довіряли представляти свої інтереси, навколо яких питань об’єднувалися і що створювали разом.

Бо саме такі події пояснюють характер громади набагато краще, ніж стандартні формулювання про «працьовитих людей» і «багату історію».

Можливо, у пам’яті жителів збереглися історії про збори, на яких вирішувалася доля важливого для села об’єкта. Про людей, які представляли інтереси односельців. Про спільну справу, яку не вдалося б реалізувати поодинці. Про ситуації, коли жителі різних сіл підтримували одне одного.

Такі історії важливі не лише для архіву. Вони показують, які моделі взаємодії громада вже випробувала і що з цього досвіду варто продовжувати сьогодні.

Троїцька громада — це не установа і не будівля сільської ради. Громада — це її жителі. Саме вони визначені первинним суб’єктом місцевого самоврядування, а сільська рада представляє їх і діє від їхнього імені та в їхніх інтересах.

Тому згуртованість у Статуті — не красиве слово про дружні відносини між селами. Вона визначена як вимога до роботи місцевої влади: рішення мають зміцнювати єдність громади, забезпечувати збалансований розвиток усіх населених пунктів і рівні можливості для жителів.

Це означає, що якість самоврядування можна оцінити за дуже конкретними ознаками.

Чи має житель невеликого села можливість порушити питання, важливе для свого населеного пункту? Чи знає він, хто його розглядатиме? Чи може долучитися до обговорення до ухвалення рішення? Чи отримує пояснення, що сталося з його пропозицією?

Проєкт Статуту передбачає для цього загальні збори, місцеві ініціативи, громадські слухання, публічні консультації, електронні петиції та консультативно-дорадчі органи. Але значення має не кількість перелічених механізмів.

Головне — чи допоможуть вони перетворити думку окремої людини або потребу окремого села на питання, яке місцева влада зобов’язана побачити, розглянути й пояснити результат.

Спільне «ми» формується через участь

Троїцька громада не стане менш єдиною через те, що її села мають різні історії та інтереси. Набагато більший ризик виникає тоді, коли частина жителів перестає бачити зв’язок між власним селом і рішеннями, які ухвалюються від імені всієї громади.

Тому самоврядування — це не лише спосіб управляти територією. Це спосіб підтримувати відчуття належності до спільноти.

Людина відчуває себе частиною громади не тому, що побачила її назву в офіційному документі. А тому, що знає: її досвід важливий, її населений пункт представлений, її пропозиція має зрозумілий шлях до розгляду, а спільні рішення ухвалюються не десь осторонь від людей.

Саме тому жителям громади сьогодні важливо активно долучатися до розроблення нового Статуту, а органам місцевого самоврядування — створити зрозумілі й доступні умови для такої участі.

Пройдіть коротке опитування та поділіться своєю думкою про те, що важливо зберегти або змінити в громаді, що для вас дійсно важливо?

Опитування: 

https://drive.google.com/drive/folders/1BexHeBQNfEe-3lf2yfhq57qDuZ2dHsSm?usp=drive_link

Матеріал підготовлено ГО НОВА Енергія в рамках проєкту «Статути вугільних громад Дніпропетровщини: від формальності до співучасті» який реалізується ГО НОВА Енергія за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».